Популярно про крупи...

Україна має великий аграрний потенціал, щоб задовольнити потребу у великій кількості якісної зернової сировини для харчової та переробної промисловості. Інвестиції в ці галузі вважаються у світі одними з найпривабливіших, тому більшість справ можна відкласти на інший час, а ось потреба в їжі завжди в пріоритеті.

У харчовому раціоні людини від загального споживання зернових крупи займають 8-13%. Цікавим є той факт, що в Україні крупи вживаються з більш ніж 10 найменувань зернових культур. Це рис, гречка, просо, які здебільшого використовують для виробництва круп і тому називають круп'яними культурами. Також крупу виготовляють із пшениці, вівса, вівса, кукурудзи, гороху, сочевиці, сорго та чумізу. Круп'яна продукція - це крупа з цілих чи подрібнених ядер, пластівців. Такий асортимент круп'яних продуктів обумовлений тим, що в Україні вирощуються та культивуються всі види зернових.

Детальніше про популярні крупи:

Кукурудзяна крупа виробляється шляхом дроблення насіння кукурудзи. Виробництва зазвичай випускають кукурудзяні шліфовані крупи (залежно від розміру крупинок поділяють на п'ять видів, під номерами 1, 2, 3, 4, 5), кукурудзяну крупу для пластівців і дрібну кукурудзяну крупу - для хрустких паличок, кукурудзяне борошно та кукурудзяний крохмаль. З кукурудзяних зародків, виділених при виробництві крупи, борошна та крохмалю виробляється кукурудзяна олія.

Кукурудзяна крупа – це цінний поживний продукт. Відрізняється великим вмістом вітамінів групи В, А, Е, РР, а також таких мікроелементів, як залізо та кремній. Кукурудзяна крупа містить до 75% вуглеводів, каротин, у зв'язку з чим рекомендується до вживання людьми похилого віку, а також тим, хто веде малорухливий спосіб життя. Каша з кукурудзи відрізняється малою калорійністю, а також здатністю виводити жири та пестициди з організму. Кукурудзяна каша, у добре розвареному вигляді, легко засвоюється та сприяє оздоровленню кишківника, оскільки має здатність гальмувати процеси бродіння та гниття в кишківнику людини. Кукурудзяну крупу часто використовують для приготування кукурудзяної каші, мамалиги, супів, запіканок, начинок для пирогів.

Крупа пшоняна, є одним з поширених продуктів харчування, відрізняється високою поживністю та гарними смаковими якостями.

Пшоняна крупа відрізняється великим вмістом білків, жирів, крохмалю, вітамінів (А, B1, B2, PP), а також мінеральних речовин (магній, кальцій, калієм, натрій, фосфор та залізо).

Народна медицина характеризує пшоно, як продукт, який дає силу та зміцнює тіло. Страви з пшоняної крупи віжрізняються гарним смаком і часто призначається як лікувальне харчування при захворюваннях печінки, атеросклерозі та ожирінні. Пшоняна каша покращує роботу органів кровообігу, нервової системи та печінки, а також сприяє виведенню з організму антибіотиків.

Крупа пшенична виготовляється з високоякісної пшениці. Вважається унікальним джерелом енергії, тому її вживання часто рекомендують людям, які ведуть активний спосіб життя. Високі споживчі властивості крупи забезпечують її природний колір - крупа пшениці має приємний від жовтого (з ярої пшениці) до сірого (з озимої пшениці) колір і однорідність, оскільки має однакову консистенцію майже всіх частинок. Крупа містить велику кількість клітковини, рослинні білки, вуглеводи, а також мінеральні речовини та вітаміни, які необхідні для дитячого та дієтичного харчування.

Крім того, каша з пшеничної крупи вдосталь містить холін - речовину, що регулює жировий обмін.

Таким чином, пшенична крупа та страви з неї (пшенична каша, запіканки, пудинги, биточки, супи і т.д.) – це виключно корисна дієтична їжа, яка дуже поживна та швидко засвоюється.

Манна крупа виготовляється із центральної частини пшеничного зерна. Крупа манна відрізняється малим вмістом клітковини, при цьому в неї досталь рослинного білка та крохмалю. Манна крупа відрізняється високою засвоюваністю, високою калорійністю та поживною цінністю.  Але на відміну від інших круп, у манній крупі значно менше міститься вітамінів та мінеральних речовин. Рекомендується для хворих з гострими хронічними захворюваннями шлунка, тонкого кишківника, печінки та жовчовивідних шляхів. Страви з манної крупи показані хворим, які перенесли хірургічні операції на органах черевної порожнини. Крупа манна знаходить широко використовується як для дитячого харчування, так і для повсякденного харчування дорослих. Манна крупа швидко готується, тому зберігає всі корисні речовини у процесі її приготування.

Варто зауважити, що манна крупа використовується також і в кулінарії. Манну крупу додають при приготуванні супів, салатів. З її використанням готують пироги, запіканки, пудинги, галушки, тістечка та багато інших страв. Безліч рецептів можна знайти в Інтернеті.

Гречана крупа є однією з найпопулярніших круп. Найбільша кількість форм дикої та культурної гречки знаходиться на Гімалаях, в Україну гречка потрапила саме звідти. У своєму складі вона містить 12-15,4% білків, 58-60% крохмалю, 12,5-15,0% клітковини, 2,5-0,7% цукру, 2,3-2,5% мінеральних речовин (сполуки заліза, кальцію, фосфору), вітаміни В1, В2, рутин.

За змістом лізину, однією з найважливіших незамінних амінокислот, гречка перевершує пшеницю, жито, просо, рис і наближається до соєвих бобів. За змістом треоніна гречка перевершує пшеницю та жито. За вмістом валіну, лейцину та фенілаланіну може бути прирівняна до молока та яловичини, за вмістом триптофану не поступається продуктам тваринного походження. Крім того, гречка багата на клітковину, яка пов'язує канцерогенні речовини і виводить їх з організму.

Гречана каша вкрай корисна при різних захворюваннях судин, ревматичних захворюваннях та артритах. Вона покращує кровообіг, зміцнює імунну систему. І тому вживання гречаної крупи рекомендується при атеросклерозі, гіпертонії, при набряках різного походження. Гречана каша сприяє виведенню з організму надлишкового холестерину (а отже, любителям гречки не загрожують старечий склероз та проблеми із серцем) та виводить із організму шлаки та іони важких металів.

Крупа ячмінно-перлова вважається, що вона родом з Азії. За часів фараонів перлова крупа була відома в Єгипті, а трохи пізніше її почали вживати вже в Греції та Римській імперії. Ячмінь також розповсюджений у Гімалаях, де він росте на висоті п'ять тисяч метрів над рівнем моря.

Ячмінно-перлова крупа багата на вітаміни А, Е, групи В, мінеральними речовинами, різними мікро- і макроелементами, а особливо калієм, фосфором, залізом. Перлову крупу використовують для приготування каш, гарнірів, биточків. Часто застосовується у профілактичному харчуванні для приготування слизових відварів при захворюваннях органів травлення. Добре зварена перлова каша - один із засобів профілактики недокрів'я, ожиріння, алергічних реакцій, вона багата на амінокислоти, які мають противірусну дію. У перловці є лізин, який бере участь у виробленні колагену, який зміцнює опорно-руховий апарат, а також уповільнює появу зморшок, зберігає шкіру пружною та гладкою.

Горохова крупа – це основна зернобобова та найдавніша культура в Україні. Останнє підтверджується тим, що археологами було знайдено насіння гороху періоду третього тисячоліття до Нової Ери у Чернівецькій та Івано-Франківській областях, а у басейні Північно-Донецька – п'ятого сторіччя до нашої ери. На території Київської Русі горох відомий з давніх-давен, і коли кажуть: «Це було за царя Гороха» — мають на увазі події глибокої давнини. Наш горох - той самий, з якого ми варимо гороховий суп, - виявляється, був відомий ще тоді, коли не знали ні капусти, ні моркви, ні тим паче картоплі. Під час розкопок на території сучасної Швейцарії горошини знайшли в поселеннях, що належать до кам'яного віку. Латиною горох називається «цицеро». Звідси, між іншим, прізвище знаменитого римського оратора Цицерона, яке українською звучало б, як Горохів. За переказами, один із його предків мав на носі бородавку у формі горошини, за що й прозвали Цицероном. Ну а прізвисько вже закріпилося за всією родиною.

Сьогодні горох вирощують у всіх країнах світу, і за посівними площами, а це близько 11 млн. гектарів,  він займає четверте місце після сої, квасолі та нуту. Горох вирощують для різних харчових продуктів, його переробляють на борошно, крупи, пластівці, консерви. З гороху виробляють два види крупи: горох цілий лущений та горох колотий, лущений буває двох сортів: першого і другого.

Головна корисна якість гороху, як та інших представників сімейства бобових, полягає у високому вмісті білка, що містить цінні та незамінні амінокислоти (лізин, триптофан, цистеїн, метіонін). Цей продукт завжди входить до раціону харчування веганів і вегетаріанців, тих, хто тримає піст, а також потребує посиленого білкового харчування (спортсмени, люди важких професій). Крім білкової складової у гороху також міститься крохмаль, натуральні цукри, жири (насичені жирні кислоти), клітковина. Вітамінний ряд, представлений у гороху, містить бета-каротин, аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, Е, Н, РР. Надзвичайно широкий і різноманітний набір мінеральних солей. Горох по праву можна назвати рекордсменом за вмістом мікро та макроелементів, у його складі міститься: калій, кальцій, натрій, магній, стронцій, олово, сірка, хлор, фосфор, йод, цинк, марганець, залізо, алюміній, молібден бор, фтор, ванадій, титан, нікель, кремній, хром. Такий багатий набір цінних речовин багато в чому пояснює користь гороху для здоров'я людини. Молодий зелений горошок має антисептичні властивості, здатний виводити глистів із травного тракту, позитивно впливає на роботу серцево-судинної системи.